ЗМІ про нас

Посилання на відео сюжет по проекту: “Школа ефективного працевлаштування”

Посилання на інформацію про автопробіг на сайтіі 20 хвилин.

http://vn.20minut.ua/news/%D0%92-%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BB-%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%B3-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B2-%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B8-%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8-10212434.html

 

Більш детально про заходи проведені організацією останім часов, ви можете переглянути за посиланнями:

http://www.youtube.com/watch?v=nyorDxn7vf0
http://www.youtube.com/watch?v=Q9DA0TFl7gY
http://www.youtube.com/watch?v=ddOW3o0Cwjg
http://www.youtube.com/watch?v=mp2JwvCpcUg
http://www.youtube.com/watch?v=6IsHCYocVJw

Опубліковано в газеті “20 хвилин”

 

У Вінниці можна ходити до “живої бібліотеки”
Поделится FaceBook Twitter ВКонтакте

«Книги» “живої бібліотеки” мають право не відповідати на запитання, які вважатимуть некоректними. Так у Вінниці намагаються протидіяти расизму.

Студенти Вінницького Вищого професійного училища сфери послуг у «Живій бібліотеці» прочитали шість «книг»: Юніс – Сполучені Штати Америки, Крєпін – африканська країна Конго, Імельда – Східний Тимор, Мутасем та Ахмед – Йорданія, Дмитро – представник Вінницького осередку етнічних поляків “Кресовяци”.”Жива бібліотека” працює так само, як і звичайна. Читачами “Живої бібліотеки” є учні та студенти, роль книг виконують люди, а читання відбувається шляхом особистого діалогу читача та книги. Книгами “Живої бібліотеки” у Вінниці є представники груп, що стикаються із забобонами і стереотипами, і які часто стають жертвами дискримінації та упереджень.

- Люди є різними за походженням, віросповіданням, кольором шкіри, національністю, проте всіх нас об’єднує право людини на життя, на гідне людське життя. Саме “Жива бібліотека” знищує бар’єри та стереотипне уявлення, долає нерозуміння та упереджене ставлення, а отже, формує толерантне відношення до різномаїття та слугує інструментом протидії ксенофобії та расизму, – каже координатор проекту, керівник організації «Джерело Надії» Алла Студілко. – Упереджене ставлення є часто надуманим і виникає із-за відсутності інформації та знань чи, можливо, є певною вигодою для деяких людей. Це відноситься також і до стереотипів. Є стереотипи, які виникли історично. Через висловлювання представників інших народів можна побачити і те цінне та особливе в Українській культурі і історії, що викликає захоплення у іноземців.

У рамках проекту «Оптимізація співпраці влади, НУО та місцевих громад Вінницької області у протидії расизму та ксенофобії в контексті дітей біженців, шукачів притулку та мігрантів” за підтримки Данської Ради у справах біженців та при фінансуванні Європейської Комісії. заплановано провести ще чотири подібних зустрічі. Навчальні заклади, у яких вони проходитимуть, ще визначаються.

- Ми першими впровадили «Живу бібліотеку» у Вінниціькій області ще у минулому році. І продовжуватимемо проводити її далі тому, що нам сподобалися результати. Живе спілкування між людьми різних культур, національностей, релігій справді знімає напругу та непорозуміння, що виникають в суспільстві на цьому ґрунті, допомагає стати зрозумілішими та ближчими один одному, – каже тренер психолог організації «Джерело надії» Вікторія Зосімова , – Спілкування проходить протягом години-півтори, за цей час «книги» постійно змінюють групи читачів кожних 15-20 хвилин, щоб усі встигли поспілкуватися з різними людьми.

Повний текст за посиланням: http://vn.20minut.ua/news/10211109

 

Газета «Вінниччина»: Зустрічаючи чоловіка із закордонних заробітків…перевірте – може, він повернувся не весь

Під таким гаслом пройшов брифінг, присвячений темі протидії торгівлі людьми та ксенофобії і расизму у Вінницькій області. Мова ішла про чоловіків, які, перебуваючи за кордоном у пошуках заробітків, постраждали від шахраїв і повернулися додому без грошей, із втраченим здоров ям та у важкому психологічному стані і, що найстрашніше, тепер стали виявлятися ситуації, коли нелегалів змушували до примусового донорства.

Якщо раніше від торгівлі людьми страждали переважно жінки, які по­трапляли у сексуальне рабство, то тепер потерпають від проблеми й чо­ловіки. Шахрайська схема зазвичай стандартна: мужчина без робочої візи потрапляє за кордон, там у нього відбирають документи, забороняють підтримувати зв’язки з рідними, змушують тяжко працювати, однак зарплатню не виплачують. Потім нізвідки виникають борги, які вимагають повернути, і лише після цього обіцяють відпустити додому. А для того, щоб розрахуватися, чоловікові пропонують продати нирку, частину печінки, око… На брифінгу виставили страшний прейскурант із вартістю людських органів на чорному ринку. Так, за нирку нині правлять від 20 до 150 тисяч доларів, легеня вартує 250 тисяч, печінка – від 50 до 150 тисяч.

Однак, пройшовши випробування і нарешті повернувшись додому, українські чоловіки не поспішають звертатися до міліції, міграційних служб чи інших організацій за допомогою. На думку психологів, це по­в’язано з існуючим у суспільстві стереотипом чоловічої успішності. Чоловіки не можуть поділитися своєю бідою, щоб не виглядати в очах оточуючих невдахою. Увесь негатив вони накопичують у собі і, врешті, опиняються у глухому куті, що призводить до депресії і, у найгіршому випадку, суїцидальних спроб. Адже якщо не так давно причиною самогубств найчастіше бувало нещасливе кохання, то тепер найпоширеніші – невиправдані надії, безробіття, неможливість виплатити кредит. Але постраждалі мовчанням шкодять не лише собі та родині. Злочини залишаються нерозкритими, і бізнес продовжує процвітати, з’являються нові жертви.

Тому обласна правозахисна організація «Джерело надії» спільно з управлінням у справах сім’ї та молоді і Міжнародною організацією з міграції на брифінгу презентували проект, який допоможе ідентифікувати чоловіків, що стали жертвами торгівлі людьми, а потім їм надаватимуть необхідну допомогу. Це безкоштовні психологічні, медичні послуги, підвищення кваліфікації постраждалого, сприяння його працевлаштуванню або й надання інструментів для започаткування власної справи. Таку допомогу за минулий рік на Вінниччині отримали уже 36 чоловіків, визначених жертвами злочину торгівлі людьми. Усього в «Джерело надії» їх звер­нулося більше 50, але, згідно з даними організації, таких значно більше, адже лише один із десяти зверта­ється за допомогою.

У межах проекту буде обрано 10 районів Вінницької області, у яких проводитимуть тренінги, на яких чо­ловікам пропонуватимуть запитання, що допоможуть виявити постраждалих. Голова правління громадської організації «Джерело надії» Алла Студілко доповіла, що ситуація з заробітчанами в Україні складна.

- Згідно з даними ООН, ми посідаємо перше місце у Східній Європі за кількістю жертв торгівлі людьми і четверте місце у світі за кількістю мігрантів. На Вінниччині під час інформаційно-просвітницької роботи із групами ризику, – а це безробітні, молодь; особи, що скоро вийдуть із місць позбавлення свободи; сироти та діти, позбавлені батьківської опіки; люди, що мають обмежені можливості, – ми проводимо анкетування. Згідно з його результатами, 34% безробітних готові працювати нелегально, якщо їм обіцяють високі заробітки. А незаконне перебування в іншій країні значно збільшує ризик стати жертвами торгівлі людьми.

На брифінгу також обговорювалися проблеми ксенофобії та расизму. ВОПО «Джерело надії» ініціювала проект «Жива бібліотека», у межах якого вживатимуть заходи, які покликані позбавити від упередженого ставлення до дітей біженців та шукачів притулку. Проект реалізовуватимуть у навчальних закладах області.

Нагадаємо, що «Жива бібліотека» працює у такий же спосіб, як і звичайна. Однак ролі книг виконують люди, які представляють групи суспільства, не завжди адекватно сприйняті його пересічними членами, і по­терпають від стереотипів та упередженого ставлення.

Антоніна БАСЕНКО, газета «Вінниччина»

http://www.vinnitsa.info/news/gazeta-vinnichchina-zustrichayuchi-cholovika-iz-zakordonnih-zarobitkiv-perevirte-mozhe-vin-povernuvsya-ne-ves.html

Опубліковано в газеті 20 хвилин

Вінницькі громадські організації як механізм впливу на владу

Актуальне інтерв’ю з Максимом Студілком, головою міського осередку національної скаутської організації України “Пласт”, про різницю між громадськими організаціями у Польщі та у Вінниці. Їх роль у житті громадськості та роль громадськості в діяльності таких організацій.

Ви побували в Польщі, де ознайомилися з роботою тамтешніх громадських організацій, які основні відмінності можете назвати?

- Ми були в Любліні та інших містах, спілкувалися не лише з громадськими організаціями, а й органами влади. Відтак могли подивитися, як вони співпрацюють. Якщо у нас співпраця влади з громадськими організаціями можлива лише на приватній ініціативі деяких чиновників, то там це доволі поширене і навіть обов’язкове явище. Органи влади в Польщі делегують громадським організаціям частину своїх повноважень. Якщо є який-небудь проект, влада оголошує конкурс, в якому беруть участь громадські організації. Таким чином вони не залишаться осторонь від життя міста.

Участь у таких конкурсах – це один з механізмів фінансування роботи громадських організаціях, а які ще є?

- Так, за розробку певного проекту громадська організація отримує кошти. Але є і інші шляхи їх фінансування. Наприклад, у Польщі людина може сама вибирати, куди перерахувати частину своїх податків. І 1% може бути направлений на роботу певної громадської організації. Навіть на будівлях костелів можна побачити біг-борди з надписами, що цим костелом опікується така-то організація, і кошти можна перераховувати на відповідний рахунок.

Наскільки громадські організації в Польщі незалежні від влади, чи можуть вони виступати при потребі проти її дій?

- Звісно можуть. Там громадські організації – це сила, до якої дослухаються. Наприклад, коли постало питання про будівництво аеропорту, одна з громадських організацій виступила проти. На її думку, будівництво аеропорту в тому місці не було доцільним з економічної точки зору. І вони добилися того, що влада відмовилася від своїх планів і прийняла рішення будувати аеропорт в іншому місці, де це було можливим.

Чи зможуть наші громадські організації досягти до польського рівня?

- Я не хочу все змальовувати в радужних тонах. Просто треба поширювати досвід наших сусідів серед місцевих громадських організацій, а вже далі, коли інтерес наростатиме, можна говорити і про певні перетворення. Зрештою, ми все-таки рухаємося в напрямку демократії, тож хочеться вірити, що і у нас будуть позитивні зміни в роботі громадських організацій та зростанні їх ролі в суспільстві.

Опубліковано в газеті «20 хвилин 11.02.2010

автор статі- голова організації ВОПО “Джерело Надії”

Алла Студілко

“Ми оголосили війну работоргівлі”

- Сталося так, що кілька моїх знайомих мали сумний досвід перебування за кордоном на заробітках, розповідає Алла Студілко, голова правління Вінницької правозахисної організації «Джерело надії». – Замість грошей вони привезли додому купу проблем зі здоров’ям – і психічним, і фізичним.

Таких випадків, на жаль, дуже багато. Мені хотілося якось допомогти таким людям. Тому у 2006 році я й заснувала організацію “Джерело надії”. Спочатку я знайшла організацію, яка цим займається – Міжнародна організація з міграції. Працюємо у двох напрямках. Перший – попередження про ризики потенційних мігрантів. Якщо людина має намір виїхати за кордон, то вона має уявляти, з якими проблемами може там зіткнутися, і як себе захистити у таких випадках.

Другий напрямок – за договором співпраці з МОМ надаємо допомогу тим, хто постраждав від торгівлі людьми. Ми маємо можливість надати психологічну, медичну та частково – фінансову допомогу.

Звідки беруться кошти на такі заходи? Ми подаємо проектні пропозиції грантодавцям, тобто міжнародним організаціям, які фінансують подібні проекти. Якщо проблема зрозуміла донору і він бачить, що громадська організація здатна цю проблему вирішити, він надає необхідні кошти.

Це дає можливість наймати працівників – консультантів, юристів, волонтерів…

Зараз у нас у штаті сім осіб. Ці люди добре обізнані з програмою протидії торгівлі людьми та допомоги тим, хто постраждав від такої торгівлі. МОМ часто запрошує наших фахівців на семінари та тренінги, які вона проводить у різних містах України.

Є державна програма протидії торгівлі людьми. Існує постанова Кабміну № 410, прийнята у 2007 році. Вона звернута до всіх структур, дотичних до цієї проблеми: освітян, відділів у справах сім’ї та молоді, департаменту по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, обласних центрів зайнятості, громадських організацій. Тобто до всіх, хто може бути якимось чином корисним при виконанні цієї постанови.

Ми підписали угоду про співпрацю з обласним центром зайнятості. Адже ми постійно працюємо з безробітними. Це наша цільова група населення, адже це – потенційні мігранти. Проводимо анкетування, відстежуємо їх наміри, стан. Люди зараз знаходяться у настільки важкому фінансовому становищі, що не зважають на можливі ризики і готові їхати у чужі країни на заробітки, аби лише прогодувати сім’ю. Така ситуація у всій країні. Ми не відмовляємо людей, просто хочемо, щоб людина зважила всі за і проти: чи знає вона мову, чи достатньо вона кваліфікована, щоб отримати добре оплачувану роботу. Адже і за кордоном зараз досить своїх безробітних, і там процвітає корупція і злочинність…

Але якщо вдома ми ще хоч якось захищені, то в чужій країні часто залишаємось абсолютно беззахисними.

Працюємо також з молоддю – учнями, студентами. Проводимо вуличні акції «Боротьба проти рабства» та під гаслами «Бережи себе, захисти себе поважай себе». Під час цих акцій роздаємо інформаційні матеріали. Там вказано, куди можна звернутися в разі необхідності. Є безкоштовна загальнонаціональна гаряча лінія 0800-505-501, де можна отримати інформацію, чи є легальною фірма, за допомогою якої людина хоче виїхати за кордон. Досить відомий також номер 527 – лінія Центру консультування мігрантів, на яку можна зателефонувати з мобільного телефону (будь-якого оператора).

Можна взнати, що потрібно зробити перед тим, як виїхати за кордон, як забезпечити власну безпеку, адже ніхто, крім нас самих, про неї не потурбується…

Остання акція, проведена нами – «Живи та працюй в Україні». Ми провели її 18 грудня за підтримки обласного центру зайнятості у БК «Зоря». Зібралося на цей захід близько 400 учнів ПТУ, ми розповідали їм про ризики нелегальної міграції. Демонстрували фільм «Небезпечна гра». Там розповідається про те, як наші хлопці потрапляють за кордоном фактично у рабство – у них відбирають документи, тримають під наглядом та примушують працювати по 12-14 годин, погано годують, не лікують… У результаті вони повертаються додому виснаженими фізично та з великими психологічними проблемами.

Особливо вразлива категорія населення – інваліди. Таким людям пропонують роботу в Москві чи в європейських країнах, а там примушують жебракувати у метро, жорстоко поводяться з ними.

Чим більше проводимо інформаційних кампаній, тим кращий зворотний зв’язок. Люди більше телефонують, задають питання, розповідають свої історії, про факти шахрайства, просять допомоги. За чотири роки до нас звернулися більше 200 осіб.

Якщо міські жителі ще більш-менш поінформовані про можливі ризики, з якими стикаються мігранти, то до сіл така інформація майже не доходить. А якраз у селах становище особливо тяжке, роботу там знайти практично неможливо, і тому селяни готові їхати будь-куди, аби лише заробити на життя.

Тому ми створили проект співпраці з сільськими головами. Ми хочемо дати їм максимум інформації з цієї проблеми. Вкажемо також адреси, за якими можуть звертатися ті, хто чи лише планує виїзд за кордон, чи вже потрапив там у скрутну ситуацію. Фінансує цей проект Львівський західноукраїнський центр «Жіночі перспективи» (ми виграли конкурс міні-грантів). Наші фахівці виїжджають у райцентри, де збираються сільські голови, і проводять із ними заняття. Сприяє нам у цій роботі відділ у справах сім’ї та молоді. Роботи з реалізації цього проекту нам вистачить до літа, адже сіл у нашій області багато.

У Хмільник виїжджаємо 11 лютого, у Липовець – 12. Завітаємо 13 лютого у Стрижавську колонію. У колонії роботи – край непочатий, адже контингент там досить специфічний.

Розпочинаємо 10 лютого роботу з дітьми Прибузької школи-інтернату. Такі діти, вступаючи в самостійне життя, мають дуже мало життєвого досвіду, адже до 18 років про них піклується держава. Тому вони можуть стати легкою здобиччю різних шахраїв.

Хотілось би, звичайно, не лише допомогти людям оговтатися після закордонних пригод, але й допомогти їм знайти роботу в рідній країні. На жаль, з робочими місцями зараз дуже сутужно. Тому ми започатковуємо новий проект – по бізнес-плануванню. Для людей, що мають освіту, відчувають у собі достатній внутрішній потенціал і бажають розпочати індивідуальну трудову діяльність, будемо влаштовувати навчання. Потім вони будуть працювати зі своїми бізнес-ідеями, писати бізнес-плани, і ми їм надаватимемо стартовий капітал для того, щоб вони розпочали свою справу.